Начало » О вечном » Мистика » Конец света 2012
Конец света 2012 [сообщение #39697] Пнд, 16 Июль 2012 10:20 Переход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Нет текста сообщения
Re: Конец света 2012 [сообщение #39698 ответ на 39697 ] Пнд, 16 Июль 2012 10:22 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха сидів вдома та плювався:
“Знайшли собі дурні кінець світу, лякаються з радощів! І куди ото православні батюшки дивляться? Раніше ото зайде поп у синагогу, кулака покаже, як рявкне: Йсус – син Божий, а те що ви, як і Він – євреї, не дає права патякати про віру Христову! Сказано: ніхто, окрім Господа не знає, коли кінець, коли начало! От така була колись православна Каббалістика. Що йому євреї відповіли - то зовсім інша історія. А тепер? Як в церкву не підеш, то попа й не побачиш. Інколи, правда, бабці тицяють пальцями на дорогі машини, мовляв, оно батюшка поїхав, хрестяться та мало капота не цілують… Та й козак Макуха ладен був того капота поцілувати, аби із злиднів вибратися. На бідність той ніколи не скаржився, бо бідність та злидні – речі подібні, але різні. От такий от злидень – телевізор є, а православному козакові подивитися нічого, хоч бери та про себе казку розповідай. Нудні православні теревені про розділення Патріархатів на Церкви, тьху, церкви на патріархати, американські релігійні мультики для розумово відсталих (старша дочка козакова спитала колись: - А чого ото Адам і Єва такі розумні та гарні були, яблучко якесь з’їли, а потім гидотний Каїн такого гарного Авеля вбив? Що їй козак відповів - то зовсім інша історія.), зібрання якихось клоунів у піджаках, що зціляють болячки та витрушують кишені! Колись на їхнє зібрання і Макуха ходив, сміявся та мовами говорив, та то зовсім інша історія.»
З пересердя козак Макуха вирішив піти до Католицької церкви, що на Трегубівський, у Полтаві. Про католиків останнього часу нічого поганого (та і хорошого) не чув, але очі вони йому не мозолили своєю святістю, на вулиці не чіплялися із дурними проповідями та туалетними папірцями про «Моленія-ісцеленія».
Так собі подумав:
«Якщо зайду до тієї Церкви, кінця Світу не буде. Не зраджу віри Православної. А що, хрестяться навпаки, Символ Віри мають більш точний, хоч і незвичний, латиною службу правлять – то їх правда. А латина, до речі – мова цікава. На ній важче неправду говорити. А богословська наука, як і медицина має бути точною.» Сам то він семінарій не закінчував, хоча і збирався. Вже й до іспитів готувався, та от цей клятий конфлікт з Патріархатами відвів його від стежки до Вівтаря. Якось не хочеться йти служити попом, як бачиш що у тих робота небезпечна, важка та дуже інтелектуальна. Та й норову він був козацького. Будь хто йому не указ. Хоч би Сам Папа Римський одне казав, та не по душі було б козакові – то не погодився, не те що якийсь батюшка, що пише з помилками, бо як і майже всі спеціалісти в Україні за сало диплома отримав. Та в гості Понтіфіка запросив би, бо той йому колись допоміг скласти залік з Релігієзнавства в Полтавському Національному Технічному Університеті. Та то зовсім інша історія. Та й вибачитися перед шановною людиною потрібно. Соромно, дуже соромно за поведінку православної спільноти під час візиту Папи до України. Це таке ж, аби апостол Андрій запросив би брата свого, апостола Петра до себе додому, а його Андрієві сусіди кізяками закидали б тільки того, що з Риму приїхав, тьфу. І по всім церквам листа розіслав би. Щоб знали, що Папа Римський приїхав до Полтави на запрошення Православного Козака. Та не лізли зі своїми плакатами та викриками. Краще б гей-паради зупиняли. От уже розвелося падлючої содмітської крові. От що меншому синові казати про те хто такі «меншини»? Те що це люди, у яких менше мізків в голові ніж у інших? Чи те, що дівчинка в капусті пісю загубила а хлопчик найшов та в попу собі засунув?
Із такими сумними думками козак Макуха зійшов на зупинці «Карла Лібкнехта», завітав до редакції «Жовтої газети», дав оголошення про пошук роботи на посаду Креативного Директора, та пішов у бік Католицької Церкви.
А чи зайшов він до Церкви – то вже зовсім інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39700 ответ на 39697 ] Втр, 17 Июль 2012 12:18 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

До Церкви він таки зайшов, в ній було просторо та світло, широкі дерев’яні лавки запрошували його присісти для спочинку після важкої та нудної роботи, на стінах красувалися незвичайні барельєфи, що нагадували про земне життя Господа Йсуса Христа. У притворі висів розклад Богослужінь та запрошення молоді до апостольського служіння. Добре придумано. Колись і він, бувши молодшим, рвався до такої діяльності. На службу козак Макуха не залишився, бо так суєта його заїла, що нічого не вспівав. Та сюди він вирішив повернутися, бо мав в цьому нагальну потребу.
Ввечері Макуха передзвонив своєму побратимові, козаку Макнамарі. Той, теж хрещений у Православній церкві, був радше схожий на нащадка варягів чи сина датських королів. Високий, міцний, з довгим волоссям мав добре серце і щиру посмішку, а за його простотою ховався тонкий розум та почуття гумору.
- Привіт, брате Макнамаро!
- Здоров був, Макухо!
- Як там, кінець світу почався чи ні? Бо я старшу дочку хочу в кіно на мультики зводити!
- Ні,- засміявся Макнамара,- веди сміливо! Ти у справі?
- Звичай, я завжди у справі! Сьогодні зустрів класного керівника малої, так та розповіла, що у шкільну програму будуть вводити цикл книжок Джоан Боулінг, чи як її там, про Гарі Потера та школу відьмовства! - Макуха не приховував злості,- так оце думаю, чи поїхати у Київ, відьом у Міністерстві Освіти поганяти?
- Оце так новина!- обурено підтримав товариша Макнамара,- краще б Гоголя читали!
- А ти вважаєш, що Гоголь дітям корисний? Хохляцьке чтиво. Тільки й того, що місцеві відьми дурніші за своїх колег з-за бугра. Я вже почав писати цикл оповідок про те, як козак-характерник протистояв відьмовській наволочі! Почну з Вія, а потім доберуся й до Воландемортів різних, щоб знали дітлахи, що сила Віри Христової сильніша за усю оту демонічну катавасію.
- Добре! Даси почитати?
- А то! В мене двоє діток ростуть, у кума двоє також, у знайомих теж є, а їм голову дурять гидотою езотерічною. І знаєш… - Макуха трохи запнувся, бо не знав, як краще повідомити важливу новину,- я таки до Католицької Церкви заходив! І тобі раджу. Тим більше, хочу там хрестити свою третю дитину, якщо це можливо. І щоб ти хрещеним був.
- Та ну!!! Ти – та до католиків?
- А що? Батько в мене – уніат, польської крові. Як церкви не можуть воз’єднатися в Україні, то нехай у мене в сім’ї в злагоді будуть. Та й католицькі священники більш начитані, освічені, з молоддю працюють. А мої батюшки мене навіть з 33-ім днем народження не привітали. Я то не ображаюсь. Зайняті вони. З похорону на хрестини, з хрестин на освячення…Яке їм діло, що у мене в серці буря здіймається?
- Ну, я не знаю… Хочу подумати. Ти знову якусь штуку хочеш утнути?- Макнамара вже звик до витівок побратима,- я ж тебе знаю, ти нічого даремно не робиш.
- Хочу, брате. Дуже хочу. На колінах стати перед Папою Римським, щоб молився за нашу дурнувату країну! Я йому вже листа пишу, дай Бог, отримає. Та й пророчу пісню про Інквізицію пам’ятаєш?
- Невже настав час збирати Ордени?- здивувався Макнамара.
- Так брате! Католики вже збирають. І ми маємо втихомирити свою гординю, та йти до них на поклон.
А ось чи об’єдналися католики з православними козаками в ім’я Віри Христової – то вже зовсім інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39701 ответ на 39697 ] Срд, 18 Июль 2012 12:45 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха з ранку сидів та чухав потилицю: «Це ж тобі треба, таке насниться!»
І дійсно, після розмови з побратимом Макнамарою, сьогодні вночі козакові наснився доволі чудернацький сон. Ніби він оголосив державний переворот. Підняв на хаті прапор Ватикану і заявив, що відтепер його двір належить до Папського відомства, а не Українського відьмовства. Ой що було! Як повстали проти козака злидні з усіх усюд, ходять, кричать, пальцями тицяють, мовляв, ми у тебе останню сорочку заберемо, голим, пішки в Рим з сім’єю підеш, побиратися до кінця життя будеш!
Засміявся козак Макуха. Все у нього в цьому житті хочуть забрати. Та хай вдавляться. Тільки мають залишити життя його сім’ї, батькам та дітям, жінчиним родичам. Не мають права забирати і віру в Бога, та злидням вона і не потрібна, у них своїх ідолів вистачає, а доки останнього з серця не викинеш, туди Йсус та Божа Матір не зайдуть, бо більше всього Світу їх Любов, а чисте в нечистому не зберігають. А ще козак Макуха не віддасть ніколи мрій своїх, та мрій своїх близьких, про вільне, чесне та достойне життя людини праці.
Зрозуміли злидні, що з наскоку не захопиш такого двора, та й давай плести катавасію проти козака: то водяного мотора для поливу бракованого підсунуть, то світильника в Китаї зроблять, то дурного начальника над козаком поставлять, та то зовсім інша історія.
Та як не дають дядькові своїм життям керувати, то він почне своїми снами крутити, як циган сонцем. Ото ж бо став козак Макуха перед Католицькими священиками, екзамен здає. З предмету «Злиднєзнавство». А ті не знають, чи сміятися, а чи плакати. Та все ж цікаво їм, а про що далі Макуха розповість, і яке питання не зададуть – на все відповідь є. Чудернацька, як і сам козак, маленький, пузатенький, лоповухий та картавий. Не екзамен, а КВН.
От запитали його, «звідки бідність береться?», а козак і відповідає:
- А на це питання сам Господь відповів, мовив, що кесарю кесареве,а Богу – Боже. Кожен кесарь хоче себе увічнити на грошах, на монетах, та щоб кожен мало того, що на нього працював, а ще й потім податі сплачував. А Богові гроші не потрібні, лілеї польові і без грошей в святкове вінчальне вбрання вдягнені. Дехто вважає, що це привід до лінощів, що по молитві тобі кусень хліба з неба впаде. Та то не так. Апостол Павло, родовитий єврей, і той корзини плів. Господь наш теж мозолями не гидував, сам був теслею, а апостолів з рибалок собі вибрав, а не з панства. І таку вічну біду, як інфляція, зміг би подолати.
- Та невже?- здивувався хтось.
- А то!- посміхнувся Макуха,- все в руках Господніх. Мені відомо, що німецькі економісти минулого століття навели приклади без інфляційних економічних контурів, як в маленьких спільнотах (Сильвіо Геззель), так і на державному рівні (Маргріт Кеннеді), а Австрійці у місті Вёргль навіть запровадили подібну схему в повоєнну кризу та збагатили своє містечко, вирішили питання з робочими місцями…
- І що вони зробили?- зацікавлено подивилися католики.
- Що Бог казав, те і робили. Кесарю кесареве віддавали, а Богу Богове. Чи то пак, зробили два економічних контури, зовнішній, та внутрішній. Благодійністю почали займатися, та не простою, а цільовою. Бо проста благодійність завжди водою скрізь пісок проходить. Завжди знайдеться людська істота, що собі то справку про інвалідність купить, то з кожного благодійного фонду щось вичавить, то на доброму людському серці дивідендів надбає,- Козак Макуха спересердя аж ляпнув долонею по трибуні.
- Так і що, це можливо і в глобальному масштабі?
- Можливо!- Макуха взяв на трибуні графина, в якому вечірнім сонцем бовталося червоне вино, налив собі півстакана та випив,- не тільки можливо, а достоту потрібне! Але для цього потрібні технології, що застосовуються у кібернетичному програмуванні.
А чи зацікавилися католики прикладними економічними циклосхемами – то вже зовсім інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39705 ответ на 39697 ] Чтв, 19 Июль 2012 11:57 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

На околиці далекої далекої у часу у часу Галактики поступово змінювалося Число Пі. Чорні дірки рвалися, як старе простирадло. Навколишні зірки мали стати навколішніми через 10 мільйонів років по Полтавському часу. На планеті Козаків у всіх театрах на сцені виступав Макуха з монологом «Бідний Йорик Супроти Гамлета». Просторовий рушник ганяв набридливих лайняних мух. Операція «Пожирач Демонів» була завершена. Лазерний світильник біля театру Моголя переможно висвітив Тотем Роду Буковини. У Львові з цього приводу пиво лилося рікою.
- Фух, хлопці, дістали ви своїми театральними іграми! Фільм - лайно собаче, А Шекспір лайно князівське, як ви таку гидоту дивитесь?- У реальному часі Макуха спілкувався мобільним, витираючи пот червневої задухи, добре що жінка квасу домашнього наробила та в холодильник поставила, сонечко моє рідненьке, - Я б краще написав! Моя б жінка розумнішою від леді Макбет була, велика княгиня Ольга; та й на датський трон кум Макнамара більше личить ніж дурень, що Офелію втратив.
«Бедный Йорык! – хихотнула швидка козацька думка».
З потаємного місця в серці не виходила Католицька Церква, мати свою він вже умовив, що хрещення буде відбуватися у Католицькому храмі. Залишилося поспілкуватися зі священиками, та й лист до Папи від православного батька він вже майже дописав. Прийшлося перечитувати Біблію та Євангеліє. Не всі православні бабусі вірять, що якщо чорна кішка дорогу перейшла, то її боятися йде. Мати прочитала стільки Святого Преданія, що декому з попів і не снилося. У неї свої справи, у нас свої. Не всі ті апостоли, що в Мерседесах їздять. Дехто на човні плавав, як ото ап.Андрій. Розповів Козак Макуха своїй матері про роль його, Петра, Йоана Богослова, величну роль єврейства Савла і Величну Роль Єврейства Павла у плетенні корзин. Цікава полеміка була стосовно Авраама та родоводу Еноха, Мафусаїла та Ламеха. Мати сидить і досі, перечитує Тору. От би йому з гарним перекладачем попорпатися в першоджерелах, як то Масоретський текст або хоча б Таргумімі. Він би тим «свідкам ієгови» зробив ксерокс з тих документів та лупив по вухах, щоб понімали, що їхня Башта Сторожова як прищ на найм’якішому місці – і болить, а видавлювати боляче! Операція «Морозиво» набирала обертів!
Як не дивно, але Орден збирався хоч і повільно, але досить впевнено, сьогодні Макуха передзвонив пані Макклаус, далекій родичці святого Миколая. Людина-серце. От якби у козака Макухи була рідна сестра, то він хотів би, щоб вона була схожою на цю жінку. Добра, щира, сильна. Сама розумна, а до чужого розуму дослухається, що робить її ще й мудрою. Величезна Левиця, антивідьма. От не всі баби відьми, тим більше – не всі повії! Амінь, кажу, хоч ти мені вуса гірчицею намаж! Дай Бог, зрозуміє вона принцип циклограм в творчості. Вірив в це Макуха. Хоч і подуріла Україна далі нікуди, а все ж надія є. Не в депутатах, не в президентах, не в панстві доброму. В дітях, що зараз народжуються. Діти завжди нового та доброго прагнуть, а їм ото змалечку: «В нашєй странє нічево нікагда не палучится». Бо панство училося-училося та в інститутах мізки розтрусило та совість втратило.
«Ватикан»,- солодким гречаним медом потекло по серцю…
Макуха подивився на годинника, треба вийти полити городину. От уже жаркі дні, все горить та від спраги мучиться. А у кого не дай Бог серце хворе? Бідолашні. Кожний день для такої людини боротьба за своє життя! Зі СНіДом йолопи міністерські все борються, а про те, що більшість смертей мають кардіологічний характер, а на другому місці – онкологія, забувають. Чи вони вважають народ дурнішим за себе? В лікарню піти страшно, як тільки подумаєш, які нині студенти. Воно ж тобі замість дупи в око штрикне, а потім тебе винним зробить, бо її коханий на Лексусі їздить. Добре, що не всі ще спаскудились лікарі, та їх все менше і менше. А гарного лікаря сімейної медицини у себе в селі козак Макуха чекав би, як ковтка холодненького квасу у полуденну спеку.
А чи дочекається козак Макуха гарного лікаря сімейної медицини у себе в селі – то вже інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39710 ответ на 39697 ] Пнд, 23 Июль 2012 12:36 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

- То й що, що збірна України не продовжила участь у чемпіонаті?- дивувався козак Макуха,- зате показали досить пристойну гру, та й суддівство було дивне. Хоча, зважаючи на те, що остання гра була з англійцями, то це логічно. Терпіти не можу англійський спорт, англійський театр і англійську церкву. Коли хитромудрість стає законом, правда завжди випливає. Взяти хоча б чудовий художній фільм «В – означає Вендетта». Не можна ніколи робити ідолів, навіть з церкви, тим більше – тим ідолам догоджати. А ось те, що спрацювала циклограма Олександра Вікіна, автора циклу мультфільмів про козаків, так це дійсно свято. І як місцеві відьми не крутилися навколо цієї події – дзуськи їм, а не кармічний вузол. Хай краще мені дулю розв’яжуть!
Козак Макуха закінчив переодягатися та пішов з битовки на автобусну зупинку. В роті гірчило від гербіцидів, якими він труїв футбольні поля. Теж мені, спеціалісти. Макуха і раніше не любив футбола, а тепер, із цим Євро люди зовсім показилися. Мужик повинен дивитися не оцю дурну біганину туди-сюди, а художню гімнастику, фігурне катання, бальні танці. Особливо коли мужикові – років десять-дванадцять. Диви, так молода людина і призвичаїться до краси людського тіла, а не піде в ультраси голим пузом на стадіоні світити. Все він розумів, а ось оцей фанатський рух йому був дикий. Був і виняток. Полтавські фани «Ворскли» здружилися з фанами Донецького «Шахтаря». От би і в інших клубах розуму стало, що краще вже хоч і п’яними, але дружити, аніж тверезими один одного вбивати.
На кінцевій зупинці юрбилися пенсіонери. Макусі аж захотілося випити горілки. От бува таке, як подумаєш, що зараз будеш їхати в курнику із написом «Місто без околиць», із старечим хамством, так на серце камінюка лягає. Точно. Бабці, щойно розповідали про свої болячки – та й побігли за пільговим автобусом так, що позаздрив би і Марадона, вимахуючи повними сумками, штурхаючи одне одного. Якщо «Титанік» затонув через айсберг, то аби там були хохли з правом безкоштовного плавання, він би затонув біля причалу під натиском такої он кагали.
Худо – бідно Макуха доїхав до Дублянщини. В автобусі знову крякали «Тимошенко-бла-бла-бла- Янукович-бла-бла-бла- дістала ця спека-бла-бла-бла- поїду за пайком до Мамая-бла-бла-бла». По дорозі козак купив пляшку Охтирського пива (на відміну від іншого – пива, а не мрію урінотерапевта), зайшов до рибного магазину, купив курятини. Інколи таке буває, що в рибних магазинах курятина водиться, та ще й дешевше ніж у м’ясних. До пива взяв кальмара, та не того, що в пивницях продають (їх ще «мозолями» називають), а добротні копчені мацаки, жирні та смачні, по 38 гривень за кіло.
Макуха став собі за магазином із пляшкою пива та й розмірковував: «Чи ця країна зовсім з глузду з’їхала? Звалище, а не країна. Найстрашніший сон українського політика, це коли ніде кризи не буде, навіть в Сомалі та Уганді, а хохли так і будуть борсатись дешевою та брудною білизною у розбитому пластиковому кориті китайського виробництва. Що людям тоді брехати, як усюди життя налагодиться? Найбагатша у світі земля, хоч ресурсами, хоч дитячими талантами, хоч мовами. Суржик український найцікавіше лінгвістичне явище серед усіх сленгів. А живемо наче у хліву, де свині головують. І чим жирніша свиня, тим вона поважніша. І як ото жити з Біблією в серці? Нема фараонів, що до слів Йосипа дослухалися, нема царя Авімелеха, що мав страх Божий, забули про Мелхиседека, царя Салему, та й Давид, що із свинопаса до Зірки доріс, біль з серця у Псалтир вилив – наче казка іншого світу.»
Та не це гнітило козака. У повітрі висіла нова небезпека. Народжувалась нова єресь, страшніша від тупих «свідків ієгови», хитріша від заплутаних не тільки для людей, але й для себе «сайентологів».
А от чи помітили це католики – то вже зовсім інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39713 ответ на 39697 ] Втр, 24 Июль 2012 16:18 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха дивився на зоряне небо. Спека потроху спадала, за вікном варнякала підпита молодь, на досить цікаві теми, «ти мєня уважаєш?» та «тобі в морду дати?». Поряд відпочивала жінка, натруджена за день.
Раптом серед небесного бісеру з’явилася зірка. Макуха непогано розбирався в астрономії, тож з певністю міг сказати, що вона мала -5 або -6 зоряну величину та рухалася із величезною швидкістю. «Тю, та це ж НЛО»- подумав вголос козак. Жінка мугикнула спросоння:
- Так, воно і вчора літало, тільки кольору іншого було.
НЛО полетіло в сторону міського звалища. Певно, йому була цікаве нічне життя бомжів, що мешкали прямо серед мотлоху.
Наступного дня розмови точилися навколо цієї нічної появи незрозумілого гостя. Якось почали згадувати буремні 90-і, коли чи не кожен хохол записувався в уфологи, та мав за честь знати класифікацію як «літаючих» тарілок, так і «зелених чоловічків».
Після роботи на цю тему поспілкувався з батьками. Вони теж бачили цю зірку. Мати спокійно запитала:
- То що? Невже останні часи настали?
- А вони і не закінчувалися,- відповів Макуха,- а НЛО- річ легко пояснювана без всілякої містики та езотерики. Ніякі то не інопланетяни. То енергетичні об’єкти, щось на зразок «чорних дірок», але навпаки. Коли народ дуріє, тупіє та стає особливо бездуховним, вони і з’являються. Коли взірвався Чорнобиль, теж така зірка літала. Вони мають за мету балансувати природній хід речей, а люди не можуть цього осягнути. Хоча, ветхозавітний пророк Ілія силою свого духу приборкав таку штукенцію, та полетів собі куди йому треба.
- То ніякої небезпеки вони не становлять?- запитав батько.
- Та краще триматися від них подалі,- посміхнувся Макуха,- вони ж теж не дуже розумні. Були б розумнішими, то позабирали б депутатів Верховної зради і позакидали б на Марс. А то тільки дурно повітря ганяють.
По телебаченню передавали гарні новини з Ірландії. Місцева влада запровадила введення в роботу альтернативних екологічно чистих джерел електроенергії, ще одна перемога європейського розуму. По іншому каналу, Полтавському, йшла передача «Значення та цінності духовності у сучасному світі». О де гумористичне шоу. Потеліпали годину язиками, нічого толкового не сказали. Як вчора матюччя перли за вікном, так і пруть. Зробиш зауваження, мовляв, навколо діти, жінки – трохи вгамуються, та після наступної чарки знову хвости павичами розпускають, тютюновий дим стовпом, лязкіт побитих пляшок…
Не те, щоб козак Макуха був завзятим моралістом, по холостяцькому він теж гуляв так, що курява стояла, та все якось весело було. Колись з товаришем йшли під добрячою мухою, та пісень співали, глядь, на них дві жіночки дивляться уважно. Почали вибачатися, що голосно співали, а ті: «Та ні хлопці, продовжуйте, у нас консерваторська музична освіта, просто дивуємося, що такі у вас чудові голоси!»
Посміявся тоді Макуха. Чудові? Голос у козака був справді моцний, то так. В армії було як затягне стройову пісню, так половина батальйону вуха затикала. А краси в тому особливої не вбачав.
А ще жалкував козак, що не знав він пісень гарних, народних. Бува сидять родичі та знайомі за святковим столом вряди-годи, ні тосту ніхто не промовить гарного, ні пісні не заспівають, в кращому випадку – під волання Сердючки тулумбасяться. От вже позорище на всю Полтаву. «Вип’єм почучуть, всьо будет харашо».
Добре, що по жінчиній рідні такої алкашні немає, тесть так той взагалі пити кинув. Золота людина. Козак Макуха таким людям пам’ятники при житті ставив. Та селянинові що з того? Краще б на горло не давили цінами на пальне, на посівний матеріал.
А от чи заспіває козак Макуха гарної народної пісні – то вже інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39714 ответ на 39697 ] Срд, 25 Июль 2012 15:32 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

«День Конституції? Чи й не свято. Тільки й того, що вихідний день» - міркував Козак Макуха. Це все одно що День Туалетного Паперу святкувати. Від того більше користі. Більше статків у тебе – більше прав та можливостей, як бідний ти – сиди вдома та радій, що твої діти з голоду не пухнуть, бо ти горба гнеш на ледарів. Аби козак писав Конституцію, то він би за основу брав Святе Письмо. І навіть не Євангелію. Євангелія, Свята Звістка має бути основою всього суддівства, як земного, так і небесного. Книга Сирах, ото де вершина розуму та соціальних взаємин. Та що дурням казати, як вони різницю між заповідями Мойсея та заповідями блаженств в Нагорній Проповіді не знають. «Главное – не убий і не украді, а также по Бібліі жить, а вообще я – атеїст». Ось так. Взагалі, Макуха вважав, що атеїст – це людиноподібна істота, тупа та ледача настільки, що Господній дар Розуму, Душі та Серця проміняла б на двокімнатну квартиру в центрі. Та де там, на таріль борщу. Це навіть невиконання Мойсейової заповіді про заборону ідолопоклонства. Куди там Біблію читати? Там у кращому випадку казочка про Колобка прочитана.
Та є люди ще гірші. Як Макуха ще холостякував, то перед тим, як розвивати стосунки з дівчиною, завжди питав: «Ти читала «Майстра та Маргариту» Булгакова?». Ото як казала: «Так, це одна з моїх улюблених книжок, а образ Маргарити мені дуже близький…», то козак розумів, що діла з такої пісі не буде, та й махав ручкою. Дурень ту книжку написав, йолопи читають. Про недостовірність відносин Йешуа та Пілата – то окрема та довга розмова. А ось за пропаганду відьмовства, неприкритого, хамського, карати треба. Такі речі, як твердження всесильності демонічних та відьмовських сил, завжди включають особливі психологічні механізми. Людині тоді ввижається, що краще перед інфернальними силами реверанси робити, щоб не померти смертю чи в халепу не вскочити. Так, вража братія може життя попсувати, та що гріха таїти, і вбити людину. Та на хитрощі духів злоби піднебесної у справжнього козака мішок казок та трохи Божої Мудрості.
На жаль, Макуха все частіше зустрічав відьом не тільки на сторінках книжок. Чи ви думаєте немає їх? Проста людина їх не побачить, та Макуха простим не був. Одного разу йому відьма погадати вирішила по руці. Глянула на руку, подивилася в очі – сахнулася та тікати, каже: «Ти – ходячий мрець!». Козак посміхнувся та відповів: «Я знаю… То чому ж ти тікаєш? Мертвий живому не зашкодить!» Та тієї і слід вже охолов. Це добре, що вона на Макуху нарвалася, а був би звичний хохол, то й наврочила б! Всі ми мертві, коли Христа в серці не носимо постійно…
Макуха так пояснив, що відбулося: відьми та відьмаки бачать (часто-несвідомо) слабкості людські. В психології це називається психосоматичними реакціями. Та й потім цими слабкостями крутять. А в роду Макухи були козаки-характерники, особлива каста православних містиків. Вони в кожній людині бачили «характер», тобто силу, притаманну тільки цій людині, та знали як цю силу розвити. На цю тему було б цікаво поспілкуватися з практикуючим психіатром, бажано з науковим ступенем, і обов’язково – віруючим.
Та буває не тільки персональне відьмовство, яке до речі поділяється на відміну від характерництва, на дві гілки, жіночу та чоловічу. Про це явно написано в Книзі Буття. Єретичні книжки діють суцільними просторовими пластами, програмуючи мізки читаючої, тобто елітної, молоді, послаблюючи духовний імунітет суспільства. Буває відьмовство пасивних дурощів, це прояв поганських циклограм. Найпростішими циклограмами такого роду є народні прикмети. Чорні кішки, розбиті дзеркала, розсипана сіль, пусті відра досі труять православне людство. Будь – яка прикмета такого рівня досить легко пояснюється з точки зору логіки.
Більш складними елементами деструктивних циклограм є псевдо пророцтва, а також езотеричні побрехеньки на кшталт «Агні Йоги» та вчення Блаватської, теософія.
Взагалі – то, козак Макуха вважав, що такі «духовні» речі виникали і будуть виникати там, де людям ліньки зайнятися корисною справою. А чи допоможе хтось простому селянському хлопцеві перемогти відьом – то вже інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39718 ответ на 39697 ] Чтв, 26 Июль 2012 16:12 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха сидів та бідкався: «Ой негарно вийшло, про головне спитати забув!» Та нічого, Бог простить.
Вчора він зайшов до Католицької церкви, як і планував. Важка була ця дорога. Мало того, що від земляних робіт у нього репнула п’ята, так і ще в іншу ногу вжалила оса. Прямо не історія, а анекдот. Та анекдот не дуже смішний. Дехто йому оголосив війну. При чому – партизанську. Та Макуха упіймає його за хвіст та перетворить на чупакабру!
У дворі церкви Макуха поклонився величезному дерев’яному Хресту, гарно зробили католики. Церква Воздвиження Хреста Господнього, то і має бути Хрест, символ смерті, перетворений жертвою Богочоловіка на символ Вічного життя. На дошці оголошень, крім усього іншого, як то розклад Богослужінь, була розповідь про святого Євгенія, французького засновника католицьких місій. Все у католика – місія. Завдання тобто. Ото ж бо і Томаш, монах, що чергував у церкві, швидко впорався з проханням козака Макухи. Приємний рудий поляк, із сонячною посмішкою та ясними очима, мало того що надав потрібну інформацію, так ще й пообіцяв молитися за сім’ю. Ну, так дай Бог і йому здоров’я!
Наприкінець Макуха попрохав Томаша пустити його до храму. Інше там повітря. Таке відчуття, що тебе виривають із цього часу та простору, і ти залишаєшся наодинці з Богом, десь далеко-далеко від цієї Хохляндії, і сам Господь чекає, що ти йому скажеш, а Він почує… Почує не тільки те, що вариться суєтним холодцем в твоїх мізках, а й те, що кип’ятком бурлить в серці, лагідним прохолодним вітерцем дмухне на твоє грішне єство, приголубить поглядом, а ти стоїш і відчуваєш себе хоч і крихітним перед Його величчю, але не бачиш себе непоміченим…
І так незвично було козаку Макусі, що вже попрощавшись з Томашем, йдучи по вулиці, козак забув запитати, як зовуть Папу Римського, що зараз Верховенствує після Іоанна Павла ІІ, Царство Небесне цій людині. Зовсім негарно… Та нічого, ось тільки не хочеться лізти в той Інтернет, інформаційне звалище всілякого непотрібу. Буває так, що без отого павутиння і погано, офіційним джерелам новин козак Макуха не довіряв з 1991 року, коли жалюгідні потуги Горбачова з його перебудовою виллялись в балет по всім телеканалам Радянського Союзу. Сліпі люди, олухи. І знову те ж саме, як в країні Дежавю: МММ з Мавроді на чолі, обіцянки політиків, катування звичайних громадян в міліції. Тілько й того, що на вулицях не стріляють, чи пак – ще гірше, в Дніпропетровську бомби в урни закладають. Не дай тобі Боже такого життя, йти з сім’єю по вулиці, а твоїх дітей повбиває… От тому і бурлило козацьке серце, тому закипав розум.
А з козаків що зробили? Посміховисько? Одні понадівали червоні шаровари, та цирк на конях творять, публіку веселять. Та ці хоч звитяжні, сини Запорізької землі. А інші? У вояків Хохляндії позичили брюки з лампасами, зірочок на плечі поначіпляли, панське добро стережуть. Стидобище. А те, що з початку до середини 18 сторіччя Січ почала вести самостійну геополітичну стратегію, утворила унікальну систему освіти, збирала шедеври європейської та слов’янської духовної літератури, хто пам’ятає? Січ мала стати столицею нової держави. Та не начасі. Катерина ІІ не могла цього допустити. В історичних книжках багато казок написано, та Макуха завжди стояв на своєму, бо вірив тільки тому, що переказували з роду в рід. Його прабабця була дочкою Січовика, Михайла Пустовойта, людини освіченої і мудрої. Бабуся знала чотири мови, алгебру і навіть ази тригонометрії, хоча тоді цю науку називали просто «Землемірство». Була місцевою акушеркою, та їй заборонили в радянські часи цим займатися, бо це дискредитувало сучасну медицину: городяни, прознавши, що у Ксенії Михайлівни у жодної породіллі не було не передчасного викидня, ні патології, ні ускладнень після пологів, з’їжджалися з усієї області. От тобі і козацька наука. Так що, хто скаже, що козаки лише горілку пили та турків грабували, тому Макуха межи очі плюне.
А чи хто не побоїться стати супроти Макухи – то вже інша історія…
Re: Конец света 2012 [сообщение #39722 ответ на 39697 ] Птн, 27 Июль 2012 17:15 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

- Знаєте що, шановний, мені ваша критика, що зайцеві стопсигнал! Я в цьому житті призвичаївся прислухатися до думки тільки тих людей, що зробили мені добро особисто. А ви до таких відношення не маєте,- Макуха набурмосився і повернувся спиною до співрозмовника, прямуючи на вихід,- он на вулицях казна - що твориться, а ви мені про духовність торочите? Скажіть спасибі, що тут жінки сидять, а то б я вам таку дорогу сексуального характеру указав, що й Елтон Джон позаздрить!
Нема пророка у своїй Батьківщині… От зараз ця людина, що намагалася втюхати Макусі своє «космогонічноє відєніє», поганяє на компутері пасьянс, скачає дурнуватий фільм, вип’є філіжанку - другу кави та піде додому, пузом стелю підпирати. Розплодилося дармоїдів. Робочій людині тепер мало того що права урізали, копійки платять, так ще й думку нав’язують. Теж мені, інтелігенція вшивотна! У козака Макухи останнім часом мозолі росли не тільки на руках, а й на серці. Чим далі, тим брутальнішим він ставав. Від кроткого хлопчини, що готувався вчитися в духовній семінарії, майже нічого не залишилося. Мало того, Макуха вважав за потрібне помститися за того хлопчину, та за багатьох таких, кому через їх м’який характер на шию посідали. Взяти того ж Макнамару. Розумний та цікавий, добрий, а його всі в очі та поза очі дурнем називають. Скільки таких юнаків та дівчат, яких так і хочуть виставити на посміховисько? Підеш проти юрби – засміють, затюкають.
На дитину, на молоду людину усюди чигає небезпека. Закритися у хаті та нікуди не ходити – не вихід. Але як об’єднати креативну, розумну та добру молодь? Над цим питанням давно Макуха вже голову ламав. Інтернет перестав бути засобом комунікації. Мобільний зв’язок і того гірше! Були ж часи, коли без цього люди дружили, кохали, приходили одне одному на допомогу. Та й пунктуальніші були стократ. За все життя козак Макуха запізнювався не більше п’яти разів, бо ставився до часу, як до розумної істоти, як до плоті матінки – Землі. В цьому було щось язичницьке. Та язичництво і поганство – речі різні. Погани полюбляють великих ідолів, як то гроші, слава, влада, блуд, вседозволеність… А от взяти японців, так ті – язичники чистої води. У них треба вчитися повазі до старших, дисципліні, вірності. Синтоїзм – цікава релігія. Більше року тому Макуха написав вірша, присвяченого силі духу Японії. Ось він:

Останній відлік.
Я вас прошу – дитину бережіть! Вона для вас, як та остання квітка!
Умієте дружити – так дружіть… і не саджайте хризантеми в клітку!
Я вас благаю – зберігайте спокій, бо так зростуть веселими сини,
І доки в мирі ви – то, значить, і допоки не буде в нас скаженої війни!
Я закликаю вас – любіть природу! Я розуму бажаю вам усім!
Бо щоб прославили дівчата нашу вроду, Чорнобилей не треба й Фукусім!
Я хочу, щоб веселка майоріла для всіх дітей, дорослих в цьому світі,
І кожного матуся обігріла, бо тато з мамою – чиїсь насправді діти!
Я вас прошу – дитину бережіть! Я так прошу, що стану на коліна!
Дорослі! Ви мені скажіть: чи захистить дитину Україна?
Чи буде прихисток на цій святій землі для всіх людей, для кожного з народів?
Чи прилетять небесні журавлі? Де розум ваш? Дорослі! Годі! Годі!

«Пустіть дітей, нехай ідуть до мене» Лука 18, 16.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39724 ответ на 39697 ] Сбт, 28 Июль 2012 11:36 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха сидів дома та бідкався: «Знову гроші коту під хвіст!». І дійсно, заплатити гроші за оголошення в «Жовту газету», та не отримати жодного дзвінка – то вже занадто. Та просто він не правильно склав текст. Кому потрібен розумний мужик, що має власну думку? Треба було писати: «Хохол з двома дипломами та стажем роботи на різному виробництві буде робити на пана з ранку до ночі, інколи і вночі (коли пану заманеться) за мінімальну зарплату, з виглядом «ліхім і прідурковатим» лизати начальству дупу, робити вигляд, що дуже його боїться.» От тоді б його точно на роботу взяли. Так у нього і так зараз робота, хай їй лопухи насняться, для біороботів.
Щоправда, користь і з неї була. Макуха навчився мозок відключати. Колись тільки промовив, «Я думаю…», мовляв, можна і треба простіше зробити певний кусень роботи, а йому начальник: «А ти нє думай!». От козак і послухався. Начальство слухати треба! От так і зробив, вийняв свій мозок, засунув до ноутбука, та поки прийде з роботи, диви – наступна сторінка циклу «Кінець світу 2012 і написана». Та й не тільки. Вже і бідність подолана, і екологія в порядку, та й культура на висоті. Та кому це потрібно? Це ж тілько фантазія, а хохлам фантазія ні до чого. Ні розуму, ні фантазії. Країна бевзів. От, наприклад, факт… Ще один начальник Макухи, бригадир, видав фразу таку, що у далекому космосі не один компутер зупинився. Діалог, достойний Шекспіра, називається «Бідний Йолоп»:
Щось хлопці рахували, кажуть йому:
- О, Валєра! (бугра Валєрою кличуть) – порахували! Шість на вісім, буде сорок вісім…
- Яке сорок вісім? Сорок два!
- Та ти шо, приколюєшся?
- Шо ти мені мозги йе…ш? Якщо я сказав сорок два, то сорок два!
Ось так. Поважна людина, більше 10 років на керівній посаді. Хто б розказав, то Макуха не повірив би. І думаєте, що це найбільший дебіл в цьому колгоспі? Є ще гірші. І всі лізуть до козака у мозок, у серце, вже й до печінки дібралися, вошколупляться там, спокою не дають.
Гірше те, що ні з ким чарку Макусі випити. З паскудами та ледарями не те що горілку пити, за руку здоровкатися небезпечно. Ті, кого він дійсно за мужиків вважав, або померли, або десь поїхали з цієї проклятої землі, або зовсім пити кинули. І останніх не так мало. Борці за тверезість мали б про цих людей знімати документальні стрічки, про силу духу цих чоловіків, а вони з алкашами панькаються. Хай собі деградують, коли їм так хочеться. Та ось тільки все частіше козак Макуха замислювався, чи не є ця боротьба з алкоголізмом та наркоманією чистісінької води бутафорією? Як ото всі люди або зовсім покидають пити, або вживатимуть горілку так, як у Макухи в роду заведено: 100 грамів вранці, 150 – ввечері, під тарілку або навіть дві борщу? Це ж вся промисловість алкогольна мідною пецькою накриється? Мільйонні прибутки будуть втрачені…
А як всі зрозуміють, що їх не тільки шмурдяком труять, а ще й харчами з консервантами? Наче всі в курсі, всі все знають, а хохли потихенечку виздихують. Хто зміг – втік за кордон, хто не зміг – тут животіє.
От би випив чарку Макуха з православним попом. З отаким, що в фільмі «Королева бензоколонки» два по сто в одну посуду наливав. Бо й Макуха «полумєр» не визнавав. Цікавий художній образ. Оно зняли продовження цього чудового фільму, гидота вийшла попсова. А спитати будь-кого: «що заставило людину йти в священники тоді, коли в країні не було ні Бога, ні сексу, а весь розум, честь та совість лежали в кремлівському сейфі?». Зараз то зрозуміло, кадилом махати – не лопатою щебінь вантажити. Що таїться на душі людини, що йде не «учитися на батюшку», а кого на служіння Господь призиває? Чи дізнається це козак Макуха… Так. Це теж інша історія.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39727 ответ на 39697 ] Пнд, 30 Июль 2012 14:30 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

От тобі і липень прийшов. Час летить, як кібець на качку. Суєта гризе людину, а що натомість? Люди ховаються одне від одного, гірше од вовкулаків становляться. Оно вчора ходили з батьком на пляж, на Коломак. Берег усіяний сигаретними окурками так, що аби вони проростали, то там би ріс тютюновий ліс. Якийсь чудовий чоловік, щоправда, написав планшета та повісив на стовп, дай Бог йому здоров’я, з таким текстом: «Бросив окурок в прозрачную воду, глянь в отраженье – увидишь урода!». Дійсно, чи так важко забрати з собою відходи життєдіяльності? Ще тільки другий місяць літа не почався, а береги річок позагиджували так, що з дитиною не можна прийти! За часів дитинства козака Макухи не було такого. Наче і пиво пили, і горілку, і сигарети курили, а такого мотлоху біля річок не було. Хохли точно почали еволюціонувати до свиней. Скоро хрокати будуть.
Та це ще не все. Тут ще питання по культурі поведінки. Підходить вчора до них з батьком, прямо на пляжі, дівчинка, років з 13-14, питає: «Дяді, а у вас закурити немає?». От халепа! Куди світ собачим кавалком котиться? Козак Макуха їй і одповідає, та так голосно, щоб чули ті тіточки, що з цигаркою сиділи на пляжу:
- От така ти гарна дівчинка, а розуму немає! Знай, що враз од тютюну циця усихає!
Поряд люд сміхом зайшовся, тітоньки з цигарками аж поклякли від несподіванки. Та Макуха продовжував:
- Он бачиш, дітки, отих тётушек, так у них од цигарок уже цицьки почали всихати!
Тітки аж почервоніли. І правильно зробили! Який же ви приклад молоді показуєте? Воно ж мале, дурне та нісенітне, побачить, що тітка гарна смалить цигарку – і собі ядило в рота суне!
- Ви іздєваєтесь?- спитала мала, та побігла собі, та все ж таки була задоволена, що їй дорослий чоловік комплімент зробив. А дійсно, гарна дівчина, струнка, засмагла, швидка у рухах. Що її за доля спіткає, як воно бадилиною росте? Їй би десь в спортивну секцію ходити, а не цигарки зшибати. От тобі і ностальгія по радянським часам, коли всі охочі молоді люди спортом займалися, причому – безкоштовно. А тепер, щоб дитина займалася, батькові чи не третину зарплатні за спортзал віддати треба.
Не любив Макуха Україну. Мовляв, не патріот. А де ж той патріотизм? Що таке Батьківщина? Чи поважає оця калічна держава його батька? Людина 41 рік пропрацювала, горба погнула на неї, а у завтрашньому дні невпевнена. Мати теж пропрацювала, на рік більше -42 роки. І тепер чекають старенькі милості від «нової влади». А козакові – що влада, що опозиція, один кшталт, одні машини, ті ж самі фазенди, ті ж самі дурні обіцянки.
Взагалі, Макуха вважав політиків за збоченців. Ті хто при владі – активні убіраси, ті хто в опозиції – пасивні, хто ніяк парламент не прорветься – політичні імпотенти, а народ електоральний – мазохісти. Були ще й садюги, це так звані силові відомства, що забезпечували владу адміністративним ресурсом. Був випадок, за часів служби Макухи в армії, під час чергових президентських виборів. Приходить командир полка, каже: «Слухайте мене, якщо по нашому виборчому округу не пройде Марчук Євген Кирилович, готуйтесь до марш-кидка». Ото майже тисяча солдат та офіцерів не тільки голосували за особливого кандидата, а ще й півночі молилися, щоб й інші виборці підтримали тодішнього міністра оборони.
Так що казочки про чесні вибори залиште недорозвиненим людським особам. Аби Макуха став при владі, не дай Бог, то висіли б сотнями на стовпах певні люди. Та козак гуманістом себе вважав. Не можна людину вбивати. Висіли б вони догори ногами, як Буратіно в казці. І борсались би доти, поки з кишень не посипались оті грошенята, що вони з робочого люду всілякими правдами та неправдами витягли. Та не буде такого, слава дурнуватій богині на ймення Демократія та її пророку Лібералізму.
А от хто козак Макуха за своїми політичними поглядами, та чи є у нього однодумці – то вже інша історія!
Re: Конец света 2012 [сообщение #39729 ответ на 39697 ] Втр, 31 Июль 2012 16:20 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Наснилося козакові Макусі, що той помер. Погодьтеся, сновидіння не з приємних. Та ще й коли розумієш, що у будь – якому випадку ще й віще. Як не крути, а рано чи пізно прийдеться Богу душу віддавати. Благо, не був Макуха атеїстом, а то прийшлось би до кінця усіх часів свою душу на овочевій фермі у вигляді червоного кабачка тримати під пильним наглядом демона на прізвисько Карло Марло. Там, поряд з грибом, схожим на Леніна, достатньо нудно.
У пеклі з цього приводу назрівала паніка. Дуже вже чорти не любили працювати з козаками. Ті вже на пекельні катівні ходили, як у СПА-салони, в котлах уху варили, на сковорідках м’ясо смажили, та ще й у Великий піст! А останнім часом приловчилися ще й самогонку варити, а місцями проростала конопля. В пеклі давно вже не вистачало освічених кадрів, чортове начальство з якогось дива за керівну модель прийняли українську демократичну схему. Та й Макуха своїми характерницькими витівками всіх допік! Одного тільки «Пожирача демонів» вистачило на те, що майже всі котли 2012 року прийшли з кондиціонерами в комплектації! Поки допетрали що до чого, так у козаків в приймах і поляки, і японці, і шотландці, ба, навіть зулуси з’явилися! Щоб досвід перейняти…
Тобто, якщо Макуха опиниться серед своїх, то всім чортам непереливки буде! Отож нечиста братія дуже розпереживалась, щоб того таки до Раю прийняли, не дивлячись на всі гріхи.
Тим часом Макуха уважно себе роздивився: «Слава Богородиці, тут лисина, тут сиві прядки, не зовсім молодим з світу пішов. Негоже, як у тебе діти та жінка, молодим помирати!». От і добре. На екскурсію до пекла таки потрапив. Затусовався з якимись телепнями готичної зовнішності, яких черговий лжепророк заманював на службу «Великій темряві», тай прослизнув тихцем до катівень. Заніс водички холодненької, з деким привітався, нагадав про Христову жертву. З ким вітався, то зовсім інша історія. От, нічого дивного. Як проробиш не один рік на Полтавському алмазному заводі за копійки, потягаєш пресформи по 300 кілограм з печі, в якій 740 градусів, понюхаєш хімію, од якої замість слини в роті кривава піна стає, то не дуже тих котлів і боятимешся. Навіть якось чортів поважатимеш, цікаво тільки, а їм молоко на талони видають? І чого вони за оцю корпорацію тримаються? Пішли б краще до святого Петра стіни Раю білити. Як не як – робота на свіжому повітрі, та й з оплатою той чесніший, ніж Вельзевул, мухами ситий не будеш, а сірку на хліб не намажеш!
Потихеньку, хмаринка за хмаринкою, дочалапав до парадного входу до Раю. Святий Петро крутив на пальцях ключі.
- Ну, що, синку, догрався?- посміхнувся Першоверховний Апостол,- як тепер викручуватися будеш?
- А що?- здивувався Макуха,- чи десь тут не буде мені собачої буди із собакою Рексом?
- Еч який! Розумака! Багато за життя балакав, тож тобі переекзаменовку вирішили зробити!
- Шо? Опять?- голосом Джигарханяна рявкнув Макуха,- та я краще навкруги Раю до Судного Дня з мітлою ходитиму, окурки збиратиму! Скільки можна?
- Нічого не можу зробити,- зітхнув святий Петро,- до речі, тобі святий Патрік привіт передавав!
- Хоч одна приємна новина! – почухав вухо козак,- добре! Тримай!
Він дістав з кишені відмичку та протягнув Петрові. Знайомий суфій одного разу подарував. Від чорного ходу в Рай, через який амброзію і ладан возили.
- О! Ще одна,- якось роздратовано подивився Петро,- і віддаєш без жалю?
- Чому ж? Трохи шкода,- Макуха дійсно не хотів розлучатися із цінною річчю,- та я ж не сам до Раю прусь, хочу ще комусь доріжку проторувати…
А кого до Раю за собою козак Макуха вирішив протягти, то вже інший сон, тьху, інша історія…
Re: Конец света 2012 [сообщение #39739 ответ на 39697 ] Срд, 01 Август 2012 16:53 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха сидів вдома та чистив картоплю для супу. Скоро мала прийти жінка з роботи, а їсти не було нічого. Вдвох-таки швидше поратись по господарству, як не кажи. Думки не полишав сон про Рай.
«……
Святий Петро дістав свого ключа од Раю. Дехто вважає, що Першоверховний Апостол щось на зразок швейцару при дешевому мотелі, кожному охочому двері одчиняє, та ще й кланяється, аж ні, він ніби Голови СБУ, тільки набагато сильніший та розумніший. Ще за життя він прославився суворим поглядом. Не дуже комфортно проповідувати віру Христову було в тогочасному Римі, серці західного язичництва. Особливо коли тебе кидають на поталу левам і на глум гладіаторам. Крім слова Божого Святий Петро додавав до проповіді силу очей. І римські гладіатори, хлопці доволі круті, плакали од того, як підлітки, а хижаки ховалися по кліткам. Та й чутки про норовливість Каменю йшли поперед його. А ще… Отой римський воїн, що йому Петро в саду Гетсиманським вухо відрубав, а Христос зцілив – не мовчав теж. Отож бо не думайте, що так просто поминути Петра на шляху до Раю. Та й ключа він мав особливого, до кожного свого, унікального.
Макуха вже знав, що зараз буде відбуватися, по шкірі відчув біганину льодяних мурашок. Зразу Петро засунув ключа в самісіньке серце, щось там дуже боляче хруснуло, наче в заіржавілому за десятки років замкові, та прокрутив. Ключ йшов повільно, з натугою, і Макусі здалося, що Апостол аж спітнів:
- Що козаче? Погано ти змазував!- похитав головою Петро,- ще б трохи, та й не підійшов би замок до ключа!
- А де мені було тую змазку діставати? В магазині госптоварів?- відповів козак, тамуючи біль скреготом зубів.
- Та й то таке! До наступного замку готовий? – якось вже більш поблажливо подивився Петро, бо знав, що Макусі зараз непереливки.
- Готовий!
Цього разу Петро сунув ключа прямо у мозок. Відчуття було не болюче, але ще не приємніше, таке як враз забуваєш про все, втрачаєш навіть почуття страху, і од того тобі стає настільки тривожно, що тая тривога заповнює тебе до останку, і ти чіпляєшся за соломинку, перекинуту через бездонну прірву!
- Тю, а тут прокручується…- здивовано придивився в очі Макухи Петро, ключ дійсно крутився в голові Макухи, не зачіпляючись,- ти що, отак собі розум суфійською відмичкою розколупав?
- Та ні, у мене там від народження штифти западають!- з гордістю відповів козак.
- От ти ж єврейска пика!- обійняв Петро Макуху,- вітаю. Тільки й далі тебе чекають не тільки приємні зустрічі. Тримайся! І ключа тримай!
З цими словами він віддав ключа козакові. Той, перехрестившись, спробував відкрити замок в дверях до Раю. Руки трусилися, як з добрячого похмілля.
- Що? Хвилюєшся?
- А то!- зітхнув козак.
- Тоді давай допоможу,- лагідно промовив Петро, відкриваючи двері,- а! стій-но! А що це в тебе причепилося? Реп’ях з пекельного куща?
На спині козака дійсно висів реп’ях.
- Знову до пекла лазив? Заколупав ти своїми шпигунськими іграми, линдаєш тут шастаком! Може досить на себе оцю гидоту збирати? Чи тобі нового ключа підібрати?- грізно вигукнув Петро.
- Еге, підбери. Та такого, щоб і в шию встромити можна було!- насупився Макуха.
- Пробач… - Петро якось знітився,- з цими питаннями краще йди до Миколи Мірлікійського, той зарадить…
Re: Конец света 2012 [сообщение #39740 ответ на 39697 ] Чтв, 02 Август 2012 15:53 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

«……
- Агов! Я все чую!- пролунав чийсь веселий голос з-за стіни,- значить, як ключами бавитися – то Петро, а як сутужно, то до Миколи? Чого ви там вошколупитись надумали? Кафедра Небесної Церкви вже зібрана! Я з тобою, козаче! Чудний ти чоловічок!
Миколи Чудотворця козак Макуха не побачив, та його голос, сильний, дзвінкий, потужний, наче гірський потік змалював перед очима образ доброго велетня, з величезними руками. Батьковими руками. Сильними, але ніжними, такими, що якщо на те воля Божа, та молитва від щирого християнського серця, то могли б всі вітри світу хвостами зв’язати та на драконів хмари перетворити. Аби не гнали дорослі дяді та тьоті Миколу Чудотворця зі своїх осель недостойною поведінкою, насиллям над дітьми та одне над одним, а жили б кожного дня передчуттям Різдва Христового, то й діти жили б в чудовій казці, а святий Миколай не відлітав би зі своїми побратимами, Дідом Морозом та Санта Клаусом до далекої Лапландії та на північний полюс, куди їх підселила людська фантазія.
З цією думкою він зайшов до Раю. Які там кущики, біля яких з німбами, арфами та в білих балахонах янголи ходять, наче душевнохворі в психлікарні на м’якому режимі! Це таке хіба що недолугий Сведенборг або Даніїл Андрєєв у своїй «Розі Світу» може написати…
До цього часу Макуха уявляв собі Церкву Небесну, був готовий ніби то… І як то описати оту круговерть, в якій ти опинився? От припустімо, що кожна з осіб в Раю більша за відомий тобі Всесвіт, з його зірками та галактиками. Чи Іісус Христос не більший? Чи Божа Мати? Чи Йоанн Богослов, що зрозумів, як той Всесвіт Слово створило? І все це рухається, взаємодіє, породжуючи нові світи, які так і не можуть увійти до нашого Всесвіту через людську гріховну природу. Така велич, такий страх… От припустімо, якщо порівняти це з «величчю» Ока Саурона у фільмі «Володар кілець», то це навіть не порівняння бойового слона з манюпусеньким, але гидотним кліщем-кровососом.
- Переекзаменовка… переекзаменовка,- лунав чийсь шепіт. Голос був незнайомий, таке наче юнацький, чи не дитячий.
Все якось ставало на свої місця, Макуха звикав до нового середовища, хоча трепіт в серці не вщухав. От дурні балакають: «Я б оце глянув на Бога та з глузду не з’їхав!» Еге, таке. Тут дивишся на те, що більш-менш знаєш, та й то дах їде. Добре, що це тільки сон, а то дійсно в психлікарню заберуть… Точно забрали б. А ще й би в дорогу якийсь поп підгавкував: «То ти, козаче, в состоянії прєлєсті находишся, іди краще покайся!».
Навколо Макухи утворилось безкінечне приміщення, щось на зразок Міжгалактичного Парламенту у фільмі «Зоряні Війни», тільки ще величніше. Обличчя, обличчя… Все у сяйві, у кожного своє. Погляд Макухи зупинився на батюшці Серафімі Саровському, він сяяв якось так лагідно, наче б місячним світлом, тільки аби Місяць був на все небо, та ще й теплим, м’якеньким, бузковим. Іссус та Божа Мати були далеко. Шкода. Особливо зараз у пригоді була б Богородиця… Вона й не над такими грішниками, як Макуха зі своїм омофором не раз ставала, Мати козацького роду… Батюшка Серафім кивнув головою… Помітив… Од серця одлягло… Коли це… Напроти козака опинилося сім батюшок, в парадном облачєнії, з надзвичайно суворими обличчями. Все, пропав козак. Виженуть. Точно виженуть. Зараз нерозкаяні гріхи при всіх зачитуватимуть, от сором так сором!
Та ось Макуха помітив, що четверо з попів стоять, а троє сіли на ящики з-під печива, і за суворістю погляду… затаїли сміх! Свої! Тоді хто ці четверо? Он уже готуються пісочити його, стоси паперу зібрали, радяться, як дошкульніше Макусі зробити.
- Козак Макуха! Ти звинувачуєш ся в тому, що православних батюшок називав зарозумілими індиками, м’ясними колобками, бородатими вішалками…- пішло поїхало, Макусі дійсно було незручно, хоч бери та прокидайся… Та сон додивитися хотілося. Прийдеться потерпіти…
Re: Конец света 2012 [сообщение #39742 ответ на 39697 ] Птн, 03 Август 2012 15:36 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Івана Купала… Один з наймістичніших днів року, та хохли настільки здичавіли, що вже ні по християнському, ні по язичницькому не можуть провести цю ніч. «Нада ноччю пригнути через костер шоб все збулося». Угу. Попередньо нажлуктитись горілки і обригати цвіт папороті. Мерзота.
Вдома малий син козака Макухи бігав по хаті та вимазував волосся морозивом, що купила жінчина сестра. Хочеш – не хочеш, а весь сон про Рай козак ще не згадав, та мав це зробити, щоб на воду сказати (це типу допомагає у здійсненні) та тричі плюнути через ліве плече з правого коліна, чухаючи сідницю кісточкою летючої миші. Отаке відьмовство Макуха придумав собі. Та ще не раз придумає.
«……
-… також не знімав капелюха перед святими іконами, але хрестився голяка, стоячи спиною до церкви…- торохтів поп, але подекуди з’являлися посмішки мешканців Раю, один з батюшок не витримав та взагалі беркицьнувся з ящику з-під печива від реготу.
- Вимагав поголити всім попам бороди, бо так вони схожі на Карабасів Барабасів,- од люті поп аж почервонів,- а мені… мені… порадив лікувати геморой старим бабцям!
Те, що Небесна церква трусилася від сміху, навіть Христос прикрив обличчя, не було дивиною для Макухи, це ще не чудасія, так… розминка. Та ось те, що Богородиця на мить посміхнулася, залишивши скорботу за біль усіх живих, мертвих та ненароджених, та тугу за Сином, що на Хресті за увесь світ розп’ятий був,- було для козака приємно. Ач, витівка з Голівудом далася взнаки! Хай злопихачі навіть голвою стіни пробивають, а він собою був дуже задоволений.
- Хватит! Хватит!- пролунало по німецькому, а так як Макуха не дуже знався на германських мовах, на відміну від романської групи, то сприйняв наче російською,- совсем парня замучили!
З цими словами з-за образів всіх присутніх з’явився Мартін Лютер. В одній руці в нього було два кухля пива, в іншій – тараня. Він підійшов, став біля козака і шепнув:
- Пізнав?
- Угу…- покрутив носом Макуха,- до школи ходив… Підручник з історії не скурив…
- Не обижайся, ты тоже не подарок,- тихенько продовжував Лютер,- вижу, не сладко тебе? Ничего, меня еще не так песочили!
- А то! Заслужив,- буркнув Макуха,- та якщо чесно, на твоєму місці я зробив би майже так, та трішечки не так. Чого це ти мені пиво тичеш, не бачиш, я зайнятий?
- Угощайся! За счет заведения!- та тицьнув пиво,- бери рыбку, Андрей передал.
Лютер тихцем підморгнув Макусі. Е! Так ще не все втрачено. Добре.
- Верховные за тебя, все апостолы, кроме Фомы, у него опять особое мнение, Иоанн оценил циклограмму «Стелла», еврейских патриархов на себя взял Тувал Каин, да и Моисей с Аароном отвлеклись от обычных дел. Но главное… это правда сюрприз…
- От такого,- дивився на попів козак, ті продовжували бубоніти щось,- Лютере, а ти що, думаєш, що я забув, що я у сні? Пиво вип’ю, а потім ще й попісяю? Що я жінці скажу? Що Рай приснився та я в постіль надзюрив від радощів?
- Вот ты неисправимый! Я ж тебе не гномик из анекдота «пойдем пописям – пойдем покакаем!». По этим вопросам – к Николаю. Я ж потом к тебе с конкретным делом подойду, будет деловое предложение. Да и пиво – баварское, а не хохляцкое порошковое!
- Добре!- вигукнув Макуха так, що все здригнулося,- піднімаю цей кухоль за здоров’я всіх присутніх, та вітаю Іоанна Хрестителя з днем його особистої перемоги над Смертю!
Всі почали вітати Іоанна, якось і попи принишкли, тільки один продовжував волати несамовито:
- Я ще не все сказав! Не все!!!
Re: Конец света 2012 [сообщение #39752 ответ на 39697 ] Сбт, 04 Август 2012 10:20 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха ще в дитинстві навчився керувати сновидіннями. Та передувала цьому не дуже приємна історія. Ще малюком його водили батьки на фільм «Вій» по Гоголю, до сільського клубу. І в ту ніч така гидота наснилася хлопчині, що він опісявся. Отож на все життя затаїв він образу на істот, що вночі в снах в мозок і серце залазять, почав бачити їх прояви у реальному житті. І знайшов собі союзників в боротьбі проти цього.
«…….
- Що маєш сказати на своє виправдання?- попи чотирма горами нависали над ним.
Козак допив кухоль баварського, витер руки об спідницю, в якій стояв на судилищі. Щоправда, то була не спідниця, а шотландський кілт. Та у сновидінні це нормально.
- А тепер моє слово! – рявкнув Макуха, - Перше! Книга «Сектоведение» А. Дворкіна!
У одного з попів почервоніли вуха, і той сів на ящик з печивом, який завбачливо підсунув той батюшка, що падав від сміху.
- Друге! Камаз з щебенем завжди більший за цистерну з дизельним пальним!
Сів і другий поп.
- Третє! Ганчірка, змочена олією не замінить Божої Ікони!
Третій поп взяв ящика з печивом та кудись пішов. Бач, кричав на Макуху чи не найбільше, а розуму швидше за всіх набрався. Та ще перед тим, як іти, руку козакові потиснув та посміхнувся.
З останнього попа впала ряса, бо той здувся, як проколотий м’яч, бороду здуло вітром, і він став схожий радше на якусь прямо ходячу ящірку, аніж людину.
- Що, спіймався? Пролунав громовий голос,- козак зрозумів, кому він належить та закляк,- повзи звідси!!! Доїдай порох земний!!!
Істота дійсно поповзла, погрожуючи повернутися. Бач, перевертень який! До Церков земних залізає, а в Небесній йому не раді. І як воно сюди потрапило? Петро не міг її пропустити.
До Макухи підійшло двоє. Першого, Апостола Андрія, козак упізнав зразу. Такий же величний, як і Петро, тільки молодший та наче… якийсь дитячий. Таких велетнів дітвора любить. Інший, стрункий, як берізка, зовсім юний з очами, в яких читалося страждання. Ідеальне обличчя, атлетична фігура. Аби це було десь в Полтаві, Макуха подумав, що це син якогось чиновника, коротше кажучи, «мажор». Але очі…
Андрій, наче читаючи думки козака, промовив:
- Знайомся, козаче! Це царевич Димітрій, твій небесний покровитель.
От тобі… От на що Лютер натякав. Дійсно, сюрприз.
- Здрастуй, тезко!- Макуха обійняв та поцілував святого,- і як оце ми раніше не бачилися?
- Ти не бачив,- посміхнувся Димітрій,- а я поряд повсякчас був. У людях, у книгах, навіть у торохтінні колісних пар потяга…
- Пробач і прости! Це ти задумав таку шикарну інсталяцію в моєму сні?
- Не зовсім. Побачив, подумав трішечки. Походив на прийом туди,- Димітрій показав на гору. Апостол Павло сказав так: «Кожен справжній мужик на пошуках Бога має пройти через шоковий стан, по собі знаю!», та й підмахнув проект, принципіальну схему розробляв Йоанн Богослов, попів на ящиках включив обов’язковим елементом Микола Чудотворець.
- Я так і зрозумів!- засміявся Макуха,- а Лютер що тут робить? Ще й з пивом… Гарне! Та і за рибу дякую!
- А його теж зачепило за живе оте бидло, що в інтернеті виклало «Десять причин, чому пиво краще за Іісуса Христа». Вирішив помститися, то й до тебе підлещується. Розумний чоловік, до речі. І на язик гострий. Хоча в дечому нам допоміг!
- У чому?
- Підказав нам орендувати частину Католицького чистилища для твого наступного сну! - засміявся Андрій. Свято ж таки, Івана Купала. Поспілкуємося?
А що було в Чистилищі, то вже ІІ
Re: Конец света 2012 [сообщение #39757 ответ на 39697 ] Пнд, 06 Август 2012 08:43 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Вчорашній день пройшов дуже вдало. Малий плюскотів у Коломаку, набирав води у чашку, ганявся та обливав діда. Цієї ночі Макусі наснилася чужа дружина. Дружина Тувал Каїна. Не думайте, що це був смішний або соромницький сон. Краще послухайте продовження циклу снів про Апостолів. Може декому вистачить після цього зібрати в Полтаві всі сонники, посібники по картам Таро та іншу ахінею та здати на макулатуру.
«…..
Чистилище було зроблене на славу. З одного боку, було не так важко залишатися на одному місці (бо в чистому інформаційному просторі минулого сну Макуха почувався маленьким зів’ялим листочком, який намагався утриматися на місці в самому вирі безкінечного торнадо), дійових осіб стало менше, але в разі потреби він міг викликати хоч самого Архистратига Михаїла. Але такого робити не можна. Це, звичайно, інша історія, але поминути її важко. Тим більше, що її розповів козакові Апостол Андрій.
На початку всіх часів були створені Ангели, щоб впорядковували Світ. Та не просто Світ, а Конгломерат Матриць. І кожному з них Бог дав іскорку Святого Духа та смолоскип своєї Любові. Смолоскипи були однаковими, а ось іскорки – різними. Найбільша іскра дісталася Денниці, трохи менша – Михаїлові, але той ні разу не образився, а навпаки, од тієї іскри смолоскип розгорівся на увесь всесвіт мечем, що обертався. Це так, приблизний розмір. Плюс – мінус декілька галактик. Денниця ж, Янгол Величний, вже розмірковував, що буде створювати. При таких можливостях перспективи у хлопчини були шикарні. Та якось він довідався, що ще більша іскра буде горіти у звичайної людини. Бачив це Денниця, та й почала його жаба давити. Оце і причина його падіння. Людина, звичайно, то наш Господь Іісус Христос. І вдався Сатана до хитрощів, вирвав у себе тую іскру Святого Духа й викинув смолоскипа. На місце іскри придумав та вліпив такий собі сурогат – те що називають пекельним полум’ям, суміш ненависті, алчності та всіх гріхів. Підізвав до себе Янголів, що його поважали, та й почав брехати: «Бачите! Живу я без Бога, сам собою тішусь! Створю Світ, що Бог позаздрить та піде на пенсію!». І стали Янголи наслідувати Сатану, та відмовлятися від Божої Любові. Творили нові Світи, та все гіршими та гіршими вони ставали. Продовжувалось це теж не рік, не два та навіть не тисячу років.
Михаїл, зачувши це, промовив: «Хто як Бог?», себто не може ні Янгол, ні людина, ні деміург, ні інша твар жити та творити, наповнювати собою світ без Божого промислу! Та й став він на чолі Воїнства Небесного, у Славі. Сатана, втім, виставив вчинок Михаїла як прояв слабкості, хоча все далі страху набирався більше та більше. Михаїл же у всьому Всесвіті збирав втрачені Яггелами (себто Янголами, що відійшли від Бога) іскри, його смолоскип розгорявся все яскравіше, палаючи мечем. Яггели ж пошкодували, що таке вчинили, та було запізно, затягло їх з Сатаною у місце, на перехресті їх світів, що вони наліпили без дозволу Всевишнього. А Сатана ще й себе князем там поставив.
Так що… боявся Макуха меча Михаїлового, бо як не крути, а чиста Любов Божа спопелить тебе, та й залишиться від тебе жаринка, яку знову роздмухуй. А яка у кожному іскорка, одному Богу відомо.
Отож, сидів Макуха в Чистилищі, на березі прекрасної річки, дихав свіжим повітрям. Тіністий берег був вкритий чудовими квітами, та облаштований плетеними шезлонгами. Аби не знав Макуха, де він, то подумав би, що в Раю. Та он вже підходили Андрій з Димітрієм.
- Довго чекаєш?- посміхнувся Первозванний.
- 33 роки,- підморгнув козак,- сідайте. Поки моє тіло відпочиває, якщо можна так назвати сон в липневу задуху після каторжної роботи, хоч з розумними хлопцями поспілкуюсь!
- Дякую,- відповів Димітрій,- у нас до тебе є пропозиція. Є робота…
- Ну, знову за рибу гроші!- розвів руками козак,- хоч ніч можна відпочити? У вас совість є? Знову Апостол Павло мені шоку передає, чи хто інший? Я вже жалкую, що суфійську відмичку Петрові віддав!
- Та чого ти розкричався, диви ще прокинешся…

Re: Конец света 2012 [сообщение #39764 ответ на 39697 ] Втр, 07 Август 2012 18:16 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха таки прокинувся, та продовження сну знав. Це ж тобі не «кіна не буде, електричество закінчилось». Сни – продукт мозкової діяльності, коли дві півкулі головного мозку роблять в синхронному режимі, і ліва півкуля не пригнічує діяльність правої.
«….
- Та чого ти розкричався, диви ще прокинешся…
- Із задоволенням, хоча… Що за робота?- козак таки зацікавився. Таких роботодавців ще не було в нього.
- Не бійся, не траншеї копати, ти вже своє відкопав,- Андрій збирався із думками, як ото пояснити не дуже освіченій людині, що від неї потрібно, він же не Валєра-42, та і робота не для бібізян,- ми хочемо, щоб ти долучився до апостольського служіння Небесної Церкви!
- Що??? Я?- Макуха роззявив рота,- подивіться на мене і на себе! До того ж, мені все життя рота затуляли, свою думку в мізки запресовували, кротість в армії разом з ребрами поламали! Який з мене апостол?
- Та не кип’ятись,- спокійно промовив Димітрій,- не святі горщики ліплять… Ми прекрасно розуміємо твою ситуацію. Будеш апостолом віртуальним. Неіснуючої країни, Хохляндії. Як не вийде, спишемо на невдалий жарт. Всі помилки будеш звалювати на нас, мовляв, несправжні то апостоли, і Рай несправжній, і взагалі – ти атеїст!
Козак Макуха зареготав:
- Ну, хлопці, ви даєте! Я стільки зусиль поклав, щоб навчитися спілкуватися із за квантовими онтологічними проявами, зрозумів суть матричних конгломератів, навчився тлумачити, ба, навіть створювати циклограми, а тут – атеїст! Повелитель кабачків!,- Макуха встав із плетеного шезлонга та попрямував до річки,- підемо краще скупнемося!
- Добре,- кивнув головою Андрій,- дуже різко ми з тобою. Свято, як не як.
Водиця була прозора, свіжа, дно піщане та приємне на дотик. Як пливеш, наче в небі летиш. Вийшли, як по заказу подув теплий вітерець.
- Мужики! Пивка для рывка?- пролунав знайомий голос,- с праздничком!
- О! І Лютер тут!- здивувався козак,- ти мене переслідуєш?
- Конечно! Думаешь, только ты на себе репейник в Рай заносил? Угощайтесь!
Сіли, випили по келиху. Андрій дістав риболовні снасті, вудочки та павука.
- То що?- Димітрій уважно дивився в очі козакові,- твоє рішення?
- Ви уявляєте, що таке сучасна Україна? Це люди, що живуть на землі обіцяній, та доводять її до ручки. Церкви розділені на Патріархати, секти плодяться, як пліснява на болоті, кожна друга баба – відьма, по телевізору йде цільова пропаганда блуду та культу грошей, творчість занепадає, наука у глибокій дупі. Та страшніше те, що якась егрегоріальна потвора нашіптує думки, які потім перетворюються на кліше типу: «У нашій країні нічого не можливе», «Дочекаємося виборів, а там подивимося», «Нічого в тебе не вийде», «Не пручайся системі, хай буде, як вирішить доля». Я то бачу, що це рудиментальна хвороба ведичної філософії, з її «кармами» та «колесами сансар». Я й сам декілька разів під ті колеса потрапляв. Як боротися з дурнем, якщо він вважає себе розумним? Куди діти хохляцьку лінь? Козаків-то по пальцям порахувати можна!
- По твоїм, чи нашим?- Андрій вже спіймав добрячого карасика,- бачиш, який красень?
Козак Макуха раптом згадав, що хлопці ці теж характерні, а ще й надійні.
- Добре… Та не можу нічого обіцяти. Це схоже більше на аферу…
- З елементами прогнозованого шантажу та підриву ворожої економіки,- закінчив Андрій,- чи думаєш ми тут задоволені ходом справ в Україні? Треба збирати Ордени. Ти повинен хоча б донести до хохлів, що це таке. Тим більше, нам подобається твоя ідея відносно «Пожирача Демонів».
- Гаразд, то що, на юшку я розраховую,- запитально подивився Макуха,- чи ні?
- А то! Рибалити, то є наш прямий апостольський обов’язок,- спокійно відповів Димітрій.
Re: Конец света 2012 [сообщение #39765 ответ на 39697 ] Чтв, 09 Август 2012 09:23 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Дід Опанас в настоящее время не в онлайне Дід Опанас
Сообщений: 28
Появился: Июль 2012

Козак Макуха знав, що йому робити. Треба започаткувати блог. Причому, українською мовою. Зараз, після оцих подій з прийняттям російської мови як другої державної, актуальним буде заявити, що справжній козак повинен бути не двомовним, а три- або чотиримовним як мінімум. Дурні чубляться та молебні за мову відправляють, наче за покійником. Знову попи в політику сунуть. Блог має бути розділений на інформаційні сталі величини, читабельного розміру, такі собі кадри. Ці кадри він ( та дай Бог, однодумці) має почати розповсюджувати зразу у декількох інформаційних напрямках. Першим цільовим напрямком будуть Полтавські церкви. Ну не всі ж батюшки за сало висвятились, хтось же має розуміти, що молодь різна, і декому буде цікавим долучитися до полеміки з таким собі «сільським богословом». Цим же кроком козак Макуха знайде собі та своїй сім’ї батюшку, що прийметься за спасіння його власної душі, та не конвеєрним способом, а персональною опікою.
Цю ж схему Макуха відпрацює в інтернеті, на Полтавських та всеукраїнських форумах, в соціальних мережах, де особливо лютують атеїсти та сатаністи. Потім, на основі зібраної бази даних можна, та і треба сформувати громадську організацію, міжконфесійну, до речі. Хоча це вже козакові не потрібно. На це є церковна влада. Йому б з десяток активних хлопців, не більше, для вирішення своїх персональних задач.
Цільовою аудиторією для цієї операції являються молодь, молоді батьки, просто віруючі люди, яким набридло таке життя, та які себе позиціонують як нащадки козаків.
Основними принципами роботи в інформаційному просторі повинні бути теговість, простота викладу, та характерність. Крім того, закони соціальної кібернетики в психології та субсоніки в економіці (наукові розробки видатних українських вчених, як то цикл монографій професора Письмака) дозволять не прогнозувати події, а їх моделювати за допомогою ЗМІ.
Козак Макуха мав надію, що така ідея може сподобатися як полтавським журналістам, так і всеукраїнським, тим, хто вірить в те, що журналістика може бути першою і основною гілкою влади. Це є другим цільовим напрямком розповсюдження блогу.
Третім цільовим напрямком розповсюдження блогу є малий та середній бізнес, яким осточортіло буксувати на місці порівняно з такими ж підприємствами Заходу та навіть Росії.
За умови сприяння утворенню нових економічних соціальних контурів на базі ресурсо-орієнтованої економіки (аналоги таких контурів є в Швейцарії, Швеції, Австрії, Канаді, Німеччині, тобто велосипед винаходити не потрібно), є надія отримати як фінансові інвестиції міжнародних організацій, так і новітні технології на кшталт «Проект Венера» видатного архітектора сучасності Жака Фреско (якщо він ще живий, бо дідусь на ладан дихає в очікуванні соціалістичних змін в суспільстві і радше віддасть свої розробки шведам, аніж зажертим хохлам).
Стилістика блогу буде максимально сталою. Читач має відчувати атмосферу сучасної України, так що, якщо козакові смердить міське звалище, то про це будуть знати всі. Якщо депутати тупі і некомпетентні, то буде дана конкретна схема реалізації того чи іншого проекту, швидко і чітко, без бла-бла-бла на основі принципів козацької субординації, а не лайна, яке називають демократією. Також народний стиль має сприяти завдяки своїй «примітивності» перекладу кадрів на інші мови, приблизно в такому порядку: польська, французька, німецька, російська, грецька, татарська, іврит.
В блогові будуть граматичні та синтаксичні помилки, козакові Макусі плювати на те, що про це подумають «учёние мужі», Котляревського терпіли, тепер і Макуху потерпите, кляті дармоїди!
До речі, Макуха радить всім молитися за те, що Бог дійсно існує. Бо в світі назріває така кака, що треба щось робити. Це вже не жарти.
Тож після цього кадру зрозуміло, що життя – то завжди інша історія? Чи чекаєте, поки з неба пророк Ілія прийде? І ця історія повинна бути історією відродження славетного козацького духу, а не бовтанням самі знаєте чого в ополонці!
Re: Конец света 2012 [сообщение #40021 ответ на 39765 ] Птн, 12 Октябрь 2012 13:15 Переход к предыдущему сообщенияПереход к следующему сообщения

Махалыч в настоящее время не в онлайне Махалыч
Сообщений: 1940
Появился: Февраль 2007
Откуда: Подземелье

Заслуженный байкер Форума


Что за фигня? Где продолжение? И вообще, какой может быть конец света, если мы живем в 2015 году? Опанас, иди покакай на Полтавской свалке. Бездарный блог. Типа у Гоголя стилистика слизана. Фу!
Re: Конец света 2012 [сообщение #43403 ответ на 39697 ] Втр, 01 Май 2018 22:07 Переход к предыдущему сообщения

AnnaK в настоящее время не в онлайне AnnaK
Сообщений: 68
Появился: Апрель 2018

https://a.radikal.ru/a24/1805/6f/dad4ef36763b.jpg[/url]
Предыдущая тема:Домовой
Переход к форуму:
  


Текущее время: Пнд Окт 22 17:51:17 EEST 2018

Время, затраченное на генерацию страницы: 0,20190 сек.
.:: Обратная связь :: Начало ::.

Реклама на сайте
Copyright © 2005 Бабенко Т.В. Все права защищены